Туристичний маршрут

                       "Славетна Пирятинщина"

                                                                       Ти  вріс в життя моє, Пирятин,

                                                                       Як в грунт вроста туге зерно.

                                                                       І давнім горем, і війною,

                                                                       І  скорбним стогоном вітрів, 

                                                                      Слізьми терпінням, сивиною

                                                                      Живих і мертвих матерів.

              Біографія надудайського міста сягає сивої давнини. Вперше Пирятин згадується у 1154 р. як місто-фортеця. У Лаврентіївському літописі про "град Пирятин” є запис під 1155 р. (Лаврентиевская летопись).    

   Наш маршрут розпочинається з народного краєзнавчого музею, який заснований   у  1967  році.  Заклад з 1996 року постійно поповнюється новими експонатами, яких на сьогодні налічується близько 4000. 

Тут ви познайомитися з історією міста, побачити світлини старовинних споруд Пирятина.

 

Пам’ятник Василю Миколайовичу РЕМЕСЛУ

Цей пам’ятник було встановлено 1982 році на честь видатного селекціонера академіка Академії Наук СРСР з 1974 р. і академіка ВАСГНІЛ з 1964 р., двічі Героя Соціалістичної Праці (1966 і 1977), заслужений діяч науки УРСР З 1967 р. -   Ремесла В.М. (1907-83 роки).

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №4 (Жіноча гімназія)

Першого  вересня  1907 р. в  центрі  Пирятина  відкрито  жіночу  гімназію  з  підготовчим  та  трьома  початковими  класами.  Згодом  вона  мала  восьмирічний  курс  навчання  з  останнім  педагогічним  класом.  Спершу  гімназія  розташовувалась  в  орендованих  приміщеннях,  а  з  1914 р. у  спеціально  збудованому  двоповерховому  навчальному  корпусі  по  вулиці  Бородінській  (нині  Червоноармійській  2 а).  Тут  були  великі  світлі  кімнати,  кабінети  фізики,  спортивний  зал,  бібліотека.  Гімназія  мала  учнівські  квартири.  Утримувався  навчальний  заклад  коштом  держави,  губернського  повітового  земства,  а  також  плати  за  навчання,  яка  становила  50 – 75 – 120 крб.  за  рік.

1917 р.  в  гімназії  навчалися  434  доньки  почесних  громадян,  дворян,  духовенства,  чиновників,  козаків,  міщан,  купців,  селян  та  інших  верст  населення.  Гімназисти  вивчали  Закон  Божий,  російську  мову  та  літературу,  математику,  фізику,  історію,  географію,  німецьку  та  французьку  мови,  педагогіку,  гімнастику,  малювання,  співи,  рукоділля,  українознавство.  Випускниці  гімназії  мали  добрі  знання  багато  з  них  згодом  стали  вчительками  пирятинських  шкіл.

Чергове  земське  зібрання  на  своєму  засіданні  7  вересня  1907 р.,  коли  вже  функціонувала  жіноча  гімназія,  розглянуло  також  заяву  І.В.Волошина  про  влаштування чоловічої  гімназії  в  Пирятині.  Але  губернське  присутствіє  в  справах  земських  і  міських  вилучило  кредит  із  земського  кошторису  у  8 тис. руб.  призначених  для  будівництва  чоловічої  гімназії.

 

                      Пирятинська філія «Європейського університету» (Чоловіча гімназія)

23  травня  1909  року  Полтавський губернатор  затвердив  Статут товариства  для  влаштування  і  утримання  в  Пирятині  класичної  гімназії.  Згідно  із  Статутом,  товариство  ставило  перед  собою  завдання, - заснування  в  Пирятині  класичної  гімназії  для  хлопчиків  без  різниці  у  віросповіданні  й  національності  з  курсом  державної  гімназії.

 Будинок культури (Кафедральний собор)

Меморіальні дошки Мокрицького і Григоровича

   

На початку ХХ ст. у Пирятині побудовано Новий собор із  п’ятьма куполами коштом купця й лісопромисловця Льва Колесникова. Унікальний кількоярусний іконостас прикрашав його вівтар, ажурні панікадила сяяли електричними лампочками, що засвічувалися від автономного джерела живлення. Та недовго дзвони величного храму кликали парафіян на богослужінні

В 1967 році Районний Будинок культури гостинно відкрив двері для пирятинців . Глядацька зала   змогла розмістити 700 глядачів, також в приміщенні створено гуртки, районну та дитячу бібліотеки, обрядова зала.

            Меморіальні дошки

Аполону Миколайовичу  Мокрицькому

Василю Івановичу  Григоровичу

 

          Адміністративний будинок

Адміністративний будинок будувався з 1983 по 1986 роки.

                                                      

                             Пошта. Меморіальні дошки

В 1797 р. в місті було відкрито першу пошту. Поштова контора  пересилала кореспонденцію і управляла поштовими станціями.

 

                             Меморіальні дошки: 

                        АНДРУЗЬКОМУ  Георгію Львовичу

                              Родині МОКРИЦЬКИХ

                                 Школа  №4. Вище початкове училище

 

У  Пирятині  1814 р.  було  відкрите  училище,  яке  спочатку,  1814 – 1879 рр.,  називалося  повітовим,  згодом  1879 – 1913 рр. – міським,  а  в  останні  роки  свого  існування  1913 – 1917 рр. – вищим  початковим.

Фото

 

Міська рада

До початку 60-х років Пирятинська міська рада знаходилася у колишньому приватному будинку власника Когана. На першому поверсі він тримав два магазини: один із продажу швейних машинок німецької фірми «Зінгер», а в другому промислових товарів. На другому поверсі мешкав сам господар.

В 1962 році у приміщенні поселилося новостворене Пирятинське територіально виробниче управління сільського господарста. І тільки в 1967 році міська рада знову повертається в це приміщення

 

Різдво-Богородицька церква

1781 р.  у   місті   на  кошти  осавула  Лубенського  полку  Андрія   Ільченка,  котрий  мешкав  у  Пирятині,  споруджено  і  освячено  Собор  Різдва  Пресвятої  Богородиці

 

Зелена перлина міста Пирятин -

                                             острів Масальський